Скасовано Інструкцію з бухгалтерського обліку ПДВ

Міністерство фінансів України наказом «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 01 липня 1997 року № 141» від 18.06.2019 р. № 247 визнав такою, що втратила чинність, Інструкцію з бухгалтерського обліку ПДВ, затверджену наказом від 01.07.1997 р. № 141.

Зазначений наказ набере чинності з дня опублікування (орієнтовно 09.08.2019 р.).

Водночас для бухобліку податку на додану вартість (далі – ПДВ) вимоги Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. № 291, залишаються актуальними.

Міністерство фінансів України наказом «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859» від 25.04.2019 р. № 177 затвердило форму податкової декларації про майновий стан і доходи та оновило інструкцію про її заповнення.

Окрім самої форми податкової декларації, маємо три додатки до неї:

• розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами (додаток Ф1);
• розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток Ф2);
• розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, у зв’язку з використанням права на податкову знижку (додаток Ф3).

Необхідність оновити податкову декларацію про майновий стан і доходи виникла з огляду на зміни в податковому законодавстві.

Зокрема:

1. Розширили перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки. А саме доповнили пп. 166.3.9Податкового кодексу України (далі – ПКУ), що передбачає право на включення до податкової знижки суми коштів у вигляді орендної плати за договором оренди житла (квартири, будинку), оформленим відповідно до вимог чинного законодавства, фактично сплачених платником податку, який має статус внутрішньо переміщеної особи.

2. Оскільки перелік витрат під час застосування права на податкову знижку збільшили, то виокремили порядок розрахунку суми податку, на яку зменшують податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), у зв’язку з використанням права на податкову знижку, в окремий додаток Ф3.

3. Суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до цивільно-правових договорів фізособами – платниками єдиного податку 4-ї групи, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, їх отримувач зобов’язаний включити до доходів у річній податковій декларації за звітний рік та самостійно сплатити з них податки та збори. Для реалізації зазначеної норми у формі податкової декларації передбачили окремий рядок 10.2 для відображення зазначених доходів.

4. Суми податку, нараховані податковим агентом із доходів за здавання фізособами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, сплачує такий податковий агент до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди (суборенди, емфітевзису). Для реалізації зазначеної норми у формі податкової декларації передбачили окремі рядки:

«10.4.1» – для відображення зазначених доходів;

«17» – для відображення податку (військового збору) з таких доходів.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо відображення підприємством у податковому розрахунку за ф. 1 ДФ виплати на користь фізичної особи – платника єдиного податку, яка надала послуги відрядженому працівнику» від 29.07.2019 р. № 3545/6/99-99-13-02-03-15/ІПК повідомила: якщо юридична особа не оплачувала, а тільки компенсувала працівнику витрати на відрядження, то не потрібно відображати у ф. № 1 ДФ сплату останнім коштів за послуги, надані під час відрядження фізособою-підприємцем – платником єдиного податку (далі – ФОП-єдинник).

Але якщо нарахування (виплату) доходів здійснювало підприємство безпосередньо підприємцю, воно виступає податковим агентом у частині відображення такого нарахування у формі № 1 ДФ за ознакою доходу «157».

Представники фіскального відомства наголосили: якщо оплата вартості послуг за найманих працівників у відрядженні надходить на рахунок ФОП-єдинника 2-ї групи від юридичної особи, яка не є платником єдиного податку, то будуть порушені умови перебування на спрощеній системі. ФОП-єдинник втратить право перебувати на єдиному податку.

Державна фіскальна служба України через Офіс великих платників податків розглянула вимоги щодо оподаткування роялті, які передбачені в ПКУ.

Так, відповідно до п. 140.5 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується:

- на суму витрат з нарахування роялті (пп. 140.5.6 ПКУ) (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ) на користь нерезидента (у тому числі нерезидента, зареєстрованого в державах (на територіях), зазначених у пп. 39.2.1.2 ПКУ), що перевищує суму доходів від роялті, збільшену на 4% чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за даними фінансової звітності за рік, що передує звітному (крім суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері телебачення й радіомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення»), а для банків – в обсязі, що перевищує 4% доходу від операційної діяльності (за вирахуванням ПДВ) за рік, що передує звітному (обмеження не застосовуються платником податку, якщо сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту);

- на суму витрат з нарахування роялті в повному обсязі (пп. 140.5.7 ПКУ), якщо роялті нараховано на користь:

• нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, за винятком випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати роялті іншим особам;
• нерезидента щодо об’єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли в резидента України. Вимоги цього підпункту не застосовуються до випадків нарахування суб’єктом кінематографії роялті за використання об’єктів права інтелектуальної власності (фільмів, літературних творів, музичних творів, творів образотворчого мистецтва, фотографічних творів, фонограм, відеограм), крім випадків, коли резидент України – суб’єкт кінематографії, у якого виникли майнові авторські та суміжні права внаслідок створення (виготовлення) ним вказаних творів, якщо він у подальшому передав чи здійснив відчуження майнових авторських або суміжних прав нерезиденту та здійснює нарахування роялті за використання цього об’єкта;
• нерезидента, який не підлягає оподаткуванню стосовно роялті в державі, резидентом якої він є.

ДФСУ закликала платників бути уважними під час подання декларації з податку на прибуток. У разі виникнення запитань можна звернутися по допомогу до свого податкового координатора.

Міністерство соціальної політики України наказом «Про затвердження форми звітності № 1-ПА «Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб’єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні» та Порядку її подання» від 03.06.2019 р. № 851 затвердило форму звітності № 1-ПА «Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб’єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні», а також порядок її подання.

Звітуватимуть за зазначеною формою суб’єкти господарювання, які:

• надають послуги з посередництва в працевлаштуванні в Україні,
• наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців,
• надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном.

Якщо в суб’єкта господарювання є філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи, такий суб’єкт господарювання подаватиме зазначену звітність № 1-ПА за результатами провадження діяльності всіх його підрозділів.

Подавати форму № 1-ПА потрібно щоквартально міським, районним і міськрайонним центрам зайнятості не пізніше 15 числа місяця після звітного кварталу (в електронній чи паперовій формі).

Державна служба України з питань праці розповіла, що робити працівникові, якщо йому не виплачують заробітну плату.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ст. 43 Конституції). Працівник має право на оплату своєї праці на підставі укладеного трудового договору (ст. 21 Закону «Про оплату праці»).

Оплата праці співробітника підприємства здійснюється в першочерговому порядку; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їхньої черговості (ст. 97 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП), ст. 15 і 24 Закону «Про оплату праці»).

Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 115 КЗпП.

У разі звільнення працівника керівництво повинно провести з ним повний розрахунок не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим вимоги про розрахунок. Якщо працедавець під час звільнення співробітника несвоєчасно провів з ним повний розрахунок, то відповідно до ст. 117 КЗпП підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток.

Відповідно до ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення визначено адміністративну відповідальність за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплату її не в повному обсязі, що тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ й організацій незалежно від форми власності та громадян-суб’єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі – НМДГ).

Згідно зі ст. 175 Кримінального кодексу України за безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, передбачається покарання у вигляді штрафу від 500 до 1 000 НМДГ або виправних робіт на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Якщо невиплата вчинена внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, передбачається покарання у вигляді штрафу від 1 000 до 1 500 НМДГ або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Контроль за додержанням законодавства з оплати праці на підприємствах здійснюють: Міністерство праці та його органи; органи Державної податкової інспекції; професійні спілки та інші органи й організації, що представляють інтереси найманих працівників, а також прокуратура на весь час затримки до дня фактичного розрахунку («вимушений прогул»).

Джерело: "Де Візу"

__________________________________________________________________________

Долучайтесь до нас в Instagram та facebook, на Вас чекають:

• корисні лайфхаки
• актуальні новини
• та розважальна рубрика

!Дізнатися більше новин Ви також зможете на нашому каналі в >>> Telegram.