Розширено перелік витрат, на які поширюється податкова знижка

Розширено перелік витрат, на які поширюється податкова знижка 24-07-2020

Державна податкова служба України нагадала, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX розширено перелік витрат, які платники мають право включити до податкової знижки.

Отже, громадяни – платники податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) у разі реалізації права на податкову знижку відповідно до положень ст. 166 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) зможуть включити до такої знижки вартість:

  • лікарських засобів для надання медичної допомоги хворим;
  • дезінфекційних засобів та антисептиків;
  • медичного обладнання;
  • засобів індивідуального захисту;
  • медичних виробів для скринінгу хворих;
  • розхідних матеріалів для надання медичної допомоги;
  • медичних виробів, лабораторного обладнання, розхідних матеріалів, реагентів для лабораторних досліджень;
  • медичних виробів, лабораторного обладнання, розхідних матеріалів для інфекційних відділень, патологоанатомічних відділень тощо);
  • засобів особистої гігієни;
  • продуктів харчування;
  • товарів за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Читайте також:

Списання боргу з єдиного внеску: три прості кроки

Продовження адаптивного карантину в Україні: нові норми карантину та поділ території на чотири зони

Реформування ДПС через появу нових районів: коли та як буде впроваджуватися?

Отримуйте всі актуальні новини на нашому каналі в Telegram або ж:


При цьому зазначені вище кошти, обладнання, товари, матеріали добровільно перераховані (передані) протягом карантину, що запроваджений Урядом:

  • громадським об’єднанням;
  • благодійним організаціям;
  • центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я – Міністерству охорони здоров’я України;
  • іншим центральним органам виконавчої влади, які реалізують державну політику у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, контролю якості та безпеки лікарських засобів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань;
  • особі, уповноваженій на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я (Державному підприємству «Медичні закупівлі України»);
  • закладам охорони здоров’я державної та/або комунальної власності;
  • структурним підрозділам з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Зазначені витрати фізичні особи – платники ПДФО вправі включити до податкової знижки за результатами звітного 2020-го податкового року. Для цього у 2021 році їм потрібно буде подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік у терміни, визначені ПКУ.

Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо визначення першого звітного періоду, до якого застосовуються зміни, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ щодо трансфертного ціноутворення» від 26.06.2020 р. № 2569/6/99-00-05-50-02-06/ІПК висловила своє бачення питання, за який перший звітний період повинна надаватись глобальна документація з трансфертного ціноутворення (майстер-файл) та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.

Так, у разі здійснення контрольованих операцій (далі – КО) подання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній вперше застосовується у 2021 році за 2020 рік та подається разом із звітом про контрольовані операції.

Відзвітувати щодо КО платники податків зобов’язані до 01 жовтня року, що настає за звітним.

Щодо подання глобальної документації (майстер-файлу), то вперше запити контролюючих органів до платників податків застосовуються щодо фінансового року, який закінчується у 2021 році.

Право надіслати такий запит платнику податків, що входить до складу міжнародної групи компаній, виникає, якщо сукупний консолідований дохід міжнародної групи компаній за фінансовий рік, що передує звітному, розрахований згідно зі стандартами бухгалтерського обліку, які застосовує материнська компанія міжнародної групи компаній, дорівнює або перевищує еквівалент 50 мільйонів євро.

Запит може бути направлено не раніше 12 місяців і не пізніше 36 місяців із дати закінчення фінансового року, встановленого міжнародною групою компаній, до якої належить такий платник податків, а в разі відсутності відомостей про встановлений міжнародною групою компаній фінансовий рік – не раніше 12 місяців і не пізніше 36 місяців після закінчення звітного року.

Глобальна документація із трансфертного ціноутворення (майстер-файл) має бути надана платником податків протягом 90 календарних днів з дня отримання запиту.

Якщо в Україні зареєстровано два та більше платників податків, що входять до складу однієї і тієї самої міжнародної групи компаній, податківці направляють запит лише одному з таких платників податків за своїм вибором (пп. 39.4.7 ПКУ).

Верховний Суд України висловив свою позицію щодо боргу в іноземній валюті, а саме стосовно інфляції та пені за його прострочення.

Якщо умовами договору позики сторони визначили, що позичальник бере на себе зобов’язання повернути кошти в тому ж розмірі (еквівалент євро), нарахована позивачем сума інфляційних втрат стягненню з відповідача не підлягає.

Відповідне положення міститься в постанові Верховного Суду від 22 червня 2020 року у справі № 752/10525/16-ц.

Обставини справи

Особа звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу в розмірі 1 310 124,00 грн за договором позики, укладеним між сторонами.

Позовна заява мотивована тим, що він надав відповідачу в позику грошові кошти в розмірі 1 310 124,00 грн для здійснення підприємницької діяльності, а зазначені обставини підтверджуються розпискою. Відповідач зобов’язався повернути кошти згідно з графіком до 31 травня 2016 року. Однак виконав свої зобов’язання частково і в подальшому відмовився від виконання зобов’язань.

Позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд стягнути з відповідача суму боргу за договором позики в розмірі 1 269 124,00 грн, суму процентів за користування грошовими коштами в розмірі 221 699,97 грн, суму втрат від інфляції в розмірі 161 727,00 грн та 29 401,05 грн 3% річних.

Рішенням місцевого суду в задоволенні позову відмовлено. Це рішення частково скасував апеляційний суд.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.

За змістом ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, визначеного у гривнях.

Водночас, у випадку порушення грошового зобов’язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦКУ інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлено еквівалентом іноземної валюти.

Враховуючи викладене, а також те, що умовами договору позики сторони визначили, що позичальник бере на себе зобов’язання повернути кошти в тому самому розмірі (еквівалент євро), нарахована позивачем сума інфляційних втрат стягненню з відповідача не підлягає.

Державна служба України з питань праці розповіла, чи повинен сумісник проходити навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

Навчання та перевірка знань з питань охорони праці проводиться роботодавцем з урахуванням специфіки виробництва та вимог актів, що діють виключно в межах підприємства.

Навчання працівників з питань охорони праці закінчується перевіркою знань з питань охорони праці, яка проводиться за нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання яких входить до їхніх функціональних обов’язків.

Особам, які під час перевірки знань з охорони праці виявили задовільні результати, видається посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці, форма якого наведена в додатку 2 до п. 3.14 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р. № 15 (далі – Типове положення).

У посвідчені зазначається посада, місце роботи працівника чи посадової особи та перелік основних нормативно-правових актів з охорони праці і з безпечного виконання конкретних видів робіт, в обсязі яких працівник пройшов перевірку знань. Цей перелік нормативно-правових актів з охорони праці складається для конкретного підприємства, яке є замовником навчання.

Отже, у разі працевлаштування за умовами сумісництва на інше підприємство працівник проходить навчання та перевірку знань з питань охорони праці як новоприйнятий працівник відповідно до вимог, передбачених Типовим положенням.

 

Джерело: De Visu

Редактор: Ковальова Альона, контент-спеціаліст ГК Інтелектуальний сервіс


Долучайтесь до нас в Instagramfacebook та Telegram на Вас чекають:

  • корисні лайфхакиenlightened
  • актуальні новиниyes
  • та розважальна рубрикаlaugh

Залишайте свої коментарі

 


Поділитися статтею з друзями!


Популярні cтатті