Із 2021 року роботодавці подаватимуть новий звіт про борги із зарплати

Із 2021 року роботодавці подаватимуть новий звіт про борги із зарплати 04-08-2020

Державна служба статистики України вимагатиме подання нової форми № 3-борг (місячна) «Звіт про заборгованість з оплати праці», починаючи зі звіту за січень 2021 року.

Поширять цю форму статзвітності на юридичних осіб відповідно до затвердженої методології.

Подаватимуть форму № 3-борг не лише роботодавці з наявними боргами із зарплати. У розділі 1 «Інформація про відсутність заборгованості з оплати праці» міститься рядок «На підприємстві (установі, організації) відсутня заборгованість з виплати заробітної плати та з виплат у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (якщо у графі 1 є позначка «V», то звіт далі не заповнюється)».

Тож, заповнити й подати цю форму можуть усі роботодавці, від кого Держстат захоче її отримати.


Читати також:

Як заповнити розділ 3 форми № 20-ОПП?

Зміни до законодавства, що діють із серпня 2020 року

В Україні з 1 серпня запроваджують "касові апарати в смартфоні"

3 серпня - початок роботи СЕП НБУ у режимі 23/7

Отримуйте всі актуальні новини на нашому каналі в Telegram або ж:


Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо визначення бази оподаткування ПДВ у разі отримання платником процентів річних внаслідок невиконання/неналежного виконання договірних зобов’язань» від 14.07.2020 р. № 2842/ІПК/04-36-04-01-16 розглянула випадок, коли товариство отримує проценти річні внаслідок неналежного виконання контрагентами грошових зобов’язань зі сплати орендної плати та інших платежів, передбачених договором оренди. Причому порушується питання про правомірність включення до складу договірної (контрактної) вартості процентів річних в іншому розмірі (меншому/більшому), ніж визначено в п. 188.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Ось що стосовно цього зазначили податківці.

Згідно з п. 188.1 ПКУ суми коштів, отримані як три проценти річних, які покупець сплачує постачальнику в разі затримки оплати за товари/послуги, не змінюють базу обкладення податком на додану вартість (далі – ПДВ) поставлених товарів/послуг.

Якщо ж сторони укладають договори оренди, які передбачають інший (більший) розмір відсотків за невиконання/неналежне виконання договірних зобов’язань, то база обкладення ПДВ у продавця таких товарів (робіт, послуг) буде більшою. У такому разі її слід визначати на основі договірної вартості відповідних товарів/послуг, збільшеної на суму відсотків, що перевищує розмір, визначений п. 188.1 ПКУ.

Національний банк України затвердив та оприлюднив Положення про здійснення небанківськими фінансовими установами фінмоніторингу (далі – Положення).

Положення розроблене у зв’язку упровадженням 28 квітня 2020 року нових вимог законодавства з питань фінансового моніторингу. Дія Положення поширюється на учасників небанківського фінансового ринку, державне регулювання та нагляд за якими у сфері фінансового моніторингу здійснює Нацбанк.

Національний банк України (далі – Нацбанк, НБУ) надав небанківським установам достатньо часу для налаштування власних процесів та процедур із фінмоніторингу – до кінця 2020 року.

Основні концептуальні підходи Положення:

  • використання ризик-орієнтованого підходу;
  • побудова належної системи управління ризиками;
  • посилені та спрощені заходи належної перевірки клієнтів;
  • методи віддаленої ідентифікації та верифікації;
  • адаптований перелік критеріїв ризику та індикаторів ризиковості;
  • ризик-орієнтовані підходи до політично значущих осіб, членів їхніх сімей та пов’язаних осіб (PEPs).

Нацбанк урахував особливості небанківського фінансового сектору. Так, окремі вимоги до установ є спрощеними порівняно з банками. Наприклад:

  • більшості установ рекомендовано мати систему автоматизації процесів із фінмоніторингу, проте обов’язковою вона є лише для платіжних систем, які здійснюють перекази коштів у режимі онлайн;
  • оцінка ризику клієнтів відбувається за спрощеними методами. Установам надано можливість оцінювати ризик не кожного клієнта окремо, а на груповій основі;
  • установлено особливі заходи з належної перевірки клієнтів та вигодоодержувачів для страхових компаній;
  • небанківські установи не погоджують із Нацбанком кандидатуру відповідального працівника за фінмоніторинг. Відповідальному працівнику дозволяється суміщення та сумісництво за посадою.

Порядок дистанційної ідентифікації та верифікації клієнта

Ідентифікація та верифікація клієнта можлива в декількох варіаціях. Крім фізичної присутності та копії оригіналів документів для небанківських установ, як і для банків, також доступна дистанційна ідентифікація та верифікація клієнта.

Повноцінними моделями верифікації є: використання BankID НБУ, кваліфікованого електронного підпису (далі – КЕП), сеансу відеотрансляції, а також верифікація за допомогою ресурсу державних онлайн-послуг «ДІЯ».

Спрощеними моделями верифікації є: BankID НБУ, КЕП, зчитування даних із чипу біометричного документа, верифікація даних із бюро кредитних історій.

Дізнатись більше про КЕП

Водночас Положення визначає порядок ідентифікації клієнта із залученням агента та використання інформації щодо належної перевірки клієнта, отриманої від третьої сторони.

Відтепер для укладення договору страхування або оформлення позики у фінансовій компанії чи кредитній спілці візит до відділення або особиста зустріч із представником установи непотрібні.

Національний банк України затвердив та оприлюднив нове Положення про застосування заходів впливу до небанківських фінансових установ за порушення законодавства з питань фінансового моніторингу.

Законодавством визначено розширення видів заходів впливу до установ, а саме:

  • письмове застереження;
  • укладення Національним банком України письмової угоди з установою.

За цією угодою установа зобов’язується сплатити визначене грошове зобов’язання та вжити заходів для усунення та/або недопущення в подальшому порушень вимог законодавства з питань фінмоніторингу, підвищити ефективність системи управління ризиками тощо; на установу покладається обов’язок відсторонити від роботи посадову особу. Відстороненими можуть бути: керівник (керівники) установи, відповідальний працівник за фінмоніторинг.

Усі рішення про застосування заходів впливу в Нацбанку приймаються колегіальним органом – Правлінням Національного банку або Комітетом, якому делеговані окремі повноваження щодо регулювання та нагляду.

Під час розгляду колегіальним органом Нацбанку питання про застосування заходів впливу передбачено можливість присутності представника установи для особистого надання пояснень чи заперечень. Позиція установи ураховуватиметься під час прийняття рішення щодо застосування заходу впливу. Також представники установи матимуть можливість надати свої пояснення/зауваження/заперечення на етапі кваліфікації порушень та до отримання результатів перевірки.

Інформація про застосовані Національним банком України заходи впливу оприлюднюється на сторінках офіційного Інтернет-представництва НБУ до п’ятого числа місяця, наступного за звітним, у розділі «Заходи впливу».

Рішення про застосування заходів впливу може бути оскарженим у судовому порядку протягом одного місяця з дня набрання ним чинності.

Рішення про застосування до установи заходу впливу у формі штрафу набуває статусу виконавчого документа, якщо протягом місяця з дня набрання ним чинності:

  • установа письмово не повідомила Національний банк про добровільне виконання цього рішення;
  • рішення не було оскаржене в судовому порядку.

Якщо таке рішення протягом місяця з дня набрання ним чинності було оскаржене в судовому порядку, воно набирає статусу виконавчого документа з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням у такій справі.

Державна служба України з питань праці роз’яснила особливості надання щорічної додаткової відпустки за особливі умови праці, а саме – виконання роботи за комп’ютером. Статтею 2 Закону України «Про відпустки» визначено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Відповідно до ст. 76 Кодексу законів про працю України щорічні додаткові відпустки надаються працівникам, зокрема, за особливий характер праці. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

Статтею 8 Закону України «Про відпустки» визначено, що щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається, зокрема, окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, – тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Відповідно до позиції 58 підрозділу «Інші види виробництв» розділу XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Додатка 2 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17.11.1997 р. № 1290 (далі – Постанова № 1290) максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці працівників, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах, становить чотири календарних дні.

Тобто, Постановою № 1290 встановлено право працівників, що працюють за комп’ютером, ноутбуком тощо, на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до чотирьох календарних днів.

Колективним договором, трудовим договором із працівником або іншим нормативним актом роботодавця має бути затверджено перелік посад (професій), робота на яких дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.

Водночас, згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 11.08.2014 р. № 348/13/116-14, додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад. Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом. Оскільки законодавством не визначено, у якій спосіб здійснюється такий облік, підприємство самостійно приймає рішення щодо проведення такого обліку. Крім того, щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці, передбачені законодавством, мають надаватися відповідним працівникам в обов’язковому порядку, у тому числі, якщо колективний договір на підприємстві не укладено або в колективному договорі не встановлено гарантію щодо встановлення працівникам таких відпусток.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про відпустки» особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно із законодавством.

 

Джерело: De Visu

Редактор: Ковальова Альона, контент-спеціаліст ГК Інтелектуальний сервіс


Долучайтесь до нас в Instagramfacebook та Telegram на Вас чекають:

  • корисні лайфхакиenlightened
  • актуальні новиниyes
  • та розважальна рубрикаlaugh

 

Залишайте свої коментарі


Приєднуйтесь до нас у соціальних мережах!

Поділитися статтею з друзями!


Популярні cтатті