Новації до трудового законодавства: модернізація формату відносин між роботодавцем і персоналом

Кабінет Міністрів України анонсував нову хвилю змін до трудового законодавства, якими, зокрема, пропонується збільшити тривалість щорічної відпустки, врегулювати можливість впровадження гнучкого графіка роботи та віддаленої праці.

Європейська Бізнес Асоціація підтримала модернізацію формату відносин між роботодавцем і персоналом. Представники бізнесу вважають за доречне якнайшвидше змінити радянський Кодекс законів про працю (далі – КЗпП) на сучасний Трудовий кодекс, а не спрямовувати зусилля на поодинокі зміни в трудовому законодавстві. Оновлений текст кодексу вже декілька років очікує на розгляд у другому читанні в парламенті (законопроект № 1658). Однак, він багато в чому не містить реальних змін трудового законодавства, тому його слід ґрунтовно доопрацювати, зберігши ключові новації.

Бізнес запропонував такі новації:

• можливість укладення трудових договорів (контрактна форма взаємовідносин), а також термінових договорів;
• перехід від паперової до електронної форми спілкування з роботодавцем;
• збільшення щорічної відпустки з 24 до 30 днів;
• можливість проведення атестації всіх співробітників – перевірка як hard skills, так і soft skills;
• лібералізація та адаптація до вимог сучасності відносин роботодавець-профспілка та перегляд повноважень профспілок;
• спрощення процедури найму та звільнення, зокрема запровадження можливості звільнення працівників у разі вчинення дій, за які відповідно до законодавства про запобігання корупції передбачається кримінальна, адміністративна, цивільно-правова або дисциплінарна відповідальність;
• введення єдиної інспекції праці замість низки органів, як це відбувається наразі;
• систематичне невиконання поставлених завдань або грубе порушення трудової дисципліни має стати достатньою підставою для звільнення;
• переведення морально-застарілого Класифікатора професій в категорію рекомендаційних документів;
• розширення переліку осіб, які можуть бути працевлаштовані без отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.

Державна фіскальна служба України в категорії 119.11 «ЗІР» відповіла на запитання: «Яким чином через ЕК платник податків може сформувати та відправити повідомлення за ф. № 20-ОПП, заяви за ф. № 1-ОПП, ф. № 17-ОПП?».

Подання документів засобами електронного зв’язку в електронній формі здійснюється платниками відповідно до норм Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Мінфіну від 06.06.2017 р. № 557 (далі – Порядок № 557).

Згідно з п. 3 р. ІІ Порядку № 557 платник створює електронні документи в строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронній та паперовій формі, із зазначенням усіх обов’язкових реквізитів.

Державна фіскальна служба України через Офіс великих платників податків звернула увагу на помилки, яких припускаються платники екологічного податку, складаючи звітність.

Так, з 01.01.2016 р. до Державної податкової інспекції подається одна декларація з екологічного податку, у якій зазначається Класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України (далі – КОАТТУ) за місцезнаходженням контролюючого органу, до якого подається одна податкова декларація з необхідною кількістю додатків. Попри це часто платники подають декілька декларацій замість додатків до неї. Отже, у автоматичному режимі всім раніше поданим деклараціям присвоюється ознака «історія подання», у зв’язку з чим виникають випадки, коли платник визначив зобов’язання за певним КОАТТУ, а нараховані податкові зобов’язання в інтегрованій картці відсутні, у результаті чого виникає переплата.

Крім того, під час заповнення декларації платники екологічного податку не враховують, що з 01.01.2019 р. ставку за викиди двоокису вуглецю збільшено у 24,4 рази, тобто замість 0,41 грн/т доведеться платити 10 грн/т.

За викиди двоокису вуглецю обов’язково складається окремий додаток 1 до декларації, про що платники інколи забувають.

У додатках до декларації замість безпосереднього коду забруднюючої речовини зазначається код групи речовини (відходів), а це неправильно.

Також доволі часто платники в додатках до декларації зазначають код однієї забруднюючої речовини (відходів), а ставка іншої або заповнюється замість одного додатка інший.

З огляду на зазначені нюанси платників закликають бути уважними та нагадують, що граничний термін подання податкової декларації за ІІ квартал поточного року та сплати податкових зобов’язань з екологічного податку – 9 та 19 серпня 2019 року відповідно.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо застосування фінансових санкцій за торгівлю пальним без наявності ліцензії через електронний контрольно-касовий апарат, не зазначений у ліцензії» від 30.07.2019 р. № 3566/6/99-99-12-01-01-15/ІПК попередила: відповідно до ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481 до суб’єктів господарювання застосовують фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, в разі:

• роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії;
• окремо за роздрібну торгівлю пальним через реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО) (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії (якщо в суб’єкта господарювання є ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним).

Також за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії передбачено відповідальність ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення України.

Державна служба України з питань праці розповіла, як правильно оформити на роботу осіб за сумісництвом на посади тимчасово відсутніх працівників.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298 працівникам можуть установлюватися доплати в розмірі до 50% посадового окладу за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників, суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт.

Рішення про конкретний розмір доплати ухвалює керівник установи, закладу залежно від складності, характеру, обсягу виконуваних робіт, витрат основного робочого часу.

Під виконанням обов’язків тимчасово відсутнього працівника слід розуміти заміну працівника, відсутнього у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, відпусткою, виконанням громадських обов’язків тощо, коли відповідно до чинного законодавства за ним зберігається робоче місце (посада).

За вакантною посадою, яка є в штатному розписі, але не заповнена, доплата за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюватися не може.

Працівники виконують обов’язки тимчасово відсутнього працівника одночасно з виконанням своїх основних обов’язків у межах установленої графіком роботи (змінності) тривалості робочого дня (зміни).

Доручення додаткової роботи в порядку виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника оформлюється наказом по підприємству, установі, організації за погодженням з працівником. Відповідно до ст. 31 КЗпП власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від співробітника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Чинним законодавством не передбачено прямого зобов’язання роботодавця на час тимчасової відсутності працівника, зокрема у зв’язку з відпусткою, тимчасовою непрацездатністю тощо, покладати виконання його обов’язків на іншого співробітника. Покладання на працівника додаткових обов’язків на час тимчасової відсутності колеги вирішується кожним підприємством (установою, організацією) самостійно й залежить, зокрема, від таких факторів, як виробнича потреба, фінансові можливості, згода працівника, на якого покладаються додаткові обов’язки, тощо.

Водночас відповідно до гл. 61 Цивільного кодексу України працівник має право працювати на умовах цивільно-правого договору, який укладається на визначений строк. Відносини, що виникають з укладанням такого договору, регулюються нормами цивільного права.

Верховний Суд України постановою від 03.07.2019 р. у справі № 520/11437/16-ц установив: якщо підприємство не розглянуло заяву директора про звільнення, то воно не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення фізособи з посади директора товариства. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин. У цій справі положення закону щодо письмового попередження власника про бажання звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає. Але недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав в обраний ним спосіб.

Ця справа почалася майже три роки тому. Тоді на розгляд слуг Феміди потрапив позов фізособи, яку свого часу рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) призначили на посаду директора цього товариства. Через шість років праці він звернувся до загальних зборів учасників ТОВ із заявою про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП. Цього ж дня він направив єдиному учаснику ТОВ повідомлення про проведення загальних зборів учасників товариства із зазначенням порядку денного зборів, на вирішення яких винесено питання про його звільнення. Проте в заплановану дату загальні збори учасників не відбулися у зв’язку з неявкою на них єдиного учасника товариства. Це, на думку позивача, призвело до порушення його трудових прав, оскільки він позбавлений можливості вільно обирати працю, як це передбачено в ст. 43 Конституції України.

На підставі зазначеного позивач просив суд визнати його звільненим із посади директора ТОВ на підставі ст. 38 КЗпП (з ініціативи працівника) у дату набрання чинності рішення у справі та виключити з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців (далі – ЄДР) записи про нього.

Верховний Суд наголосив: із змісту позовної заяви вбачається, що особа просить суд визнати його звільненим з посади директора ТОВ. Однак згідно зі статутом ТОВ вирішення питання про звільнення керівника належить до виключної компетенції загальних зборів товариства. Зважаючи на те, що подання позову спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем і ТОВ, колегія суддів Верховного Суду вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону в цьому випадку буде такий спосіб захисту, як припинення трудових відносин позивача з ТОВ на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП.

Суд відхилив позовну вимогу про зобов’язання виключити з ЄДР інформацію про нього як про директора ТОВ. Причиною відмови стало те, що, хоча й допустима державна реєстрація на підставі судового рішення про зобов’язання вчинення реєстраційних дій, позивач не залучив до участі в справі особу, уповноважену здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Джерело: "De Visu"

__________________________________________________________________________

Долучайтесь до нас в Instagram та facebook, на Вас чекають:

• корисні лайфхаки
• актуальні новини
• та розважальна рубрика

!Дізнатися більше новин Ви також зможете на нашому каналі в >>> Telegram.